Are you over 18 and want to see adult content?
More Annotations
![A complete backup of https://raybansaler.com](https://www.archivebay.com/archive6/images/b764e15a-5b6a-4851-bb09-66739579a0a8.png)
A complete backup of https://raybansaler.com
Are you over 18 and want to see adult content?
![A complete backup of https://techwomen.org](https://www.archivebay.com/archive6/images/8999d1b7-62b1-49e4-a570-3d6760598eac.png)
A complete backup of https://techwomen.org
Are you over 18 and want to see adult content?
![A complete backup of https://ion-products.com](https://www.archivebay.com/archive6/images/970fe55a-b644-4e0f-8b85-febb70c1fb86.png)
A complete backup of https://ion-products.com
Are you over 18 and want to see adult content?
![A complete backup of https://peoples.ru](https://www.archivebay.com/archive6/images/fd2734d9-2e84-4cc8-a848-a3e07ce7c8ae.png)
A complete backup of https://peoples.ru
Are you over 18 and want to see adult content?
![A complete backup of https://svalpinismo.pt](https://www.archivebay.com/archive6/images/f7cb1cdf-e13f-4793-a075-ff925a54ac6c.png)
A complete backup of https://svalpinismo.pt
Are you over 18 and want to see adult content?
![A complete backup of https://reehorst.nl](https://www.archivebay.com/archive6/images/aab4cd30-757e-4c86-a8c0-d88db429eb91.png)
A complete backup of https://reehorst.nl
Are you over 18 and want to see adult content?
![A complete backup of https://mirfactov.com](https://www.archivebay.com/archive6/images/7e49fe09-4327-4dbd-b37a-7477a299affc.png)
A complete backup of https://mirfactov.com
Are you over 18 and want to see adult content?
![A complete backup of https://nic.gov.ru](https://www.archivebay.com/archive6/images/a1b455a5-8c86-4c0a-ab87-51d60a21e821.png)
A complete backup of https://nic.gov.ru
Are you over 18 and want to see adult content?
![A complete backup of https://forevereyebrows.com](https://www.archivebay.com/archive6/images/9b09657e-730a-4323-aee1-6b43eacb3220.png)
A complete backup of https://forevereyebrows.com
Are you over 18 and want to see adult content?
![A complete backup of https://krosno112.pl](https://www.archivebay.com/archive6/images/e2ace244-bed1-4f7d-87f2-87c47b387942.png)
A complete backup of https://krosno112.pl
Are you over 18 and want to see adult content?
![A complete backup of https://dianzhangzhipin.com](https://www.archivebay.com/archive6/images/7f42604c-67b7-4de2-a9c4-38d5da1ad495.png)
A complete backup of https://dianzhangzhipin.com
Are you over 18 and want to see adult content?
Favourite Annotations
![A complete backup of thegraciouswife.com](https://www.archivebay.com/archive2/76471e8a-bfca-42a2-8924-a726b0e3dc7c.png)
A complete backup of thegraciouswife.com
Are you over 18 and want to see adult content?
![A complete backup of andikastz.blogspot.com](https://www.archivebay.com/archive2/cfbbfb2c-9a29-4980-b65c-ede69776d8b0.png)
A complete backup of andikastz.blogspot.com
Are you over 18 and want to see adult content?
![A complete backup of deepspacepirate.tumblr.com](https://www.archivebay.com/archive2/eb3fa323-121c-4587-a86e-fd44297b449f.png)
A complete backup of deepspacepirate.tumblr.com
Are you over 18 and want to see adult content?
![A complete backup of dudeweblog.wordpress.com](https://www.archivebay.com/archive2/948d1896-5184-4099-ada2-3f44706035a0.png)
A complete backup of dudeweblog.wordpress.com
Are you over 18 and want to see adult content?
![A complete backup of elginradio.wordpress.com](https://www.archivebay.com/archive2/9aa96187-fbd2-4d6c-8c5d-0e7648360ce1.png)
A complete backup of elginradio.wordpress.com
Are you over 18 and want to see adult content?
![A complete backup of posgraduacaoredentor.com.br](https://www.archivebay.com/archive2/4b1bae9c-e76b-4111-a727-6ab97d3759f6.png)
A complete backup of posgraduacaoredentor.com.br
Are you over 18 and want to see adult content?
Text
Toggle navigation
* Україна
* Регіони
* Економіка* Влада
* Блоги
* Спорт
* Технології* Розваги
* РегіониУКРАЇНА
* Вінниця
* Дніпропетровськ* Донецьк
* Житомир
* Запоріжжя * Івано-Франківськ* Київ
* Кіровоград* Крим
* Луганськ
* Луцьк
* Львів
* Миколаїв
* Одеса
* Полтава
* Рівне
* Суми
* Тернопіль* Ужгород
* Харків
* Херсон
* Хмельницький* Черкаси
* Чернівці
* Чернігів
Стрічка.комУкраїна
СПЕЦТЕМИ
АТО , Коронавірус * Тенденції * Статистика* Інформер
* Про проект* 0
* 0
* 0
* Увійти
*
Увійти через профіль:* Google+
×
Закрити Читати » Найбільш цитовані новини ЗМІ в Україні за 6 годин оновлювати кожні 3 хвилини 5 хвилин 10 хвилин 30 хвилин 1годину
12:27 - У нардепки Анни Скороход підтвердили коронавірус(21 сайтів)
12:57 - Зеленський призначив командувачем ЗСУ Руслана Хомчака, а керівником ООС – Наєва(18 сайтів)
11:44 - Как Запорожье подготовилось к борьбе с коронавирусом(17 сайтів)
13:35 - Світ побачила соціальна доктрина “За життя світу” – документ, який став результатом співпраці православної ієрархії та мирян з усього світу (14сайтів)
10:00 - За два дня в страну вернулось 55 тысяч украинцев(12 сайтів)
12:41 - У скандального депутата Рады обнаружили коронавирус(11 сайтів)
13:35 - Зеленский утвердил полномочия главнокомандующего ВСУ(11 сайтів)
13:35 - Скоро в Раде никого не останется: коронавирус подтвердили у еще одного нардепа (11 сайтів) 11:40 - Зеленский провел перестановки в руководстве ВСУ(11 сайтів)
13:06 - За минулу добу в Україні зафіксовано три летальні випадки від коронавірусу (11сайтів)
10:46 - Как вирус вскрывает двери нашего организма и от чего зависит смертность (9сайтів)
13:51 - Зеленский назначил руководителей ВСУ и ООС(9 сайтів)
12:00 - Киев решил ввести выборочную проверку температуры въезжающим в город, вместо всеобщей(9 сайтів)
11:07 - Оперативні дані: 43 випадки захворювання на COVID-19 y Тернопільській області (9 сайтів) 10:25 - Пасажиропотік в Україну вчора збільшився майже вдвічі, – ДПСУ (ФОТО)(8 сайтів)
__ Новини які поширюють в Facebook за 6годин
14:51 - В Угорщині хворі та з підозрою на коронавірус повинні клеїти на свої будинки спеціальні знаки (0 поширень) 14:48 - Італійські фахівці розповіли, якими препаратами лікують коронавірус (0поширень)
14:35 - Зеленський призначив Наєва командувачем Об'єднаних сил (0 поширень) 14:38 - Мурашко рассказал об эффективности четырехслойных марлевых масок (0поширень)
14:38 - Найкращі серіали весни/ Топ-12 прем’єр під час карантину (0 поширень) 14:35 - У футбольному клубі "Валенсія" масово захворіли на коронавірус, 25 інфікованих осіб (0 поширень) 14:35 - Як не занудьгувати на карантині: 10 крутих фільмів про покер і не тільки (0 поширень) 14:28 - Прогноз погоди на 29 березня: в Україні буде сонячно і тепло (0 поширень) 14:29 - У Криму під час спалаху COVID-19 окупанти організували дітям спортивні змагання і концерти (0 поширень) 14:21 - Як карантин вплинув на медійників: цікаві дані (0 поширень) Стрічка.ком Моніторинг новин з 9000+ сайтів, блогів, соціальних мереж та провідних відео-колекторів в режимі Live Що таке Стрічка.ком? Україна Вінниця Дніпропетровськ ДонецькЖитомир
Запоріжжя Івано-ФранківськКиїв
Кіровоград Крим Луганськ Луцьк Львів Миколаїв Одеса Полтава Рівне СумиТернопіль
Ужгород Харків Херсон ХмельницькийЧеркаси
Чернівці Чернігів НТС СЕВАСТОПОЛЬ: СИТУАЦИЯ С ПАНДЕМИЕЙ В САНКТ-ПЕТЕРБУРГЕ, ВАШИНГТОНЕ И КИЕВЕ НТС СЕВАСТОПОЛЬ: В СЕВАСТОПОЛЕ ПРОВЕЛИ РЕЙД НА НАЛИЧИЕ АЖИОТАЖНЫХТОВАРОВ
TV7PLUS ТЕЛЕКАНАЛ ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. УКРАЇНА: ТВ7+. «НА КОЛЕСАХ» . ВИПУСК 4 AL JAZEERA ENGLISH: TIPS ON PROTECTING YOURSELF AFTER A GROCERY TRIP ГЕОРГІЙ МАНЧУЛЕНКО : 1031 й 333, або Русь-Україна – незалежна: і політично, і духовно! Ч. 2 Читайте початок статті. Томос про автокефалію УПЦ (ПЦУ) –цеще один
Акт проголошення незалежності України! Президент України Петро Порошенко у своїй колонці «Тримати штурвал», оприлюдненій веб-сайтом журналу «Новоє врємя» («НВ») 1 січня 2019 року, наголосив: «Вовків імперіалізму потрібно вміти вираховувати, навіть якщо вони в овечих шкурах. Про це у своєму Погляді на всесвітню історію писав ще Джавахарлал Неру, один із лідерів індійського руху за незалежність. Для України, постколоніальної країни, яка не завершила боротьбу за свободу від колишньої метрополії, така установка надзвичайно важлива. Росія мертвою хваткою вчепилася у свою церковну мережу в Україні, розглядаючи її як розгалужений канал впливу.Російська Православна Церква – частина політичної системи РФ. Сам Путін порівняв РПЦ з ядерною зброєю (виділено мною – Г. М.). Було б злочином дивитися на все це крізь пальці. Переговори про автокефалію почалися кілька років тому й у 2018-му вийшли на фінішну пряму. Вселенський Патріарх Варфоломій і Синод прийняли рішення про незалежну українську церкву, відкинувши всі претензії Москви на Україну, як канонічну територію РПЦ. Томос про автокефалію – немов ще один Акт проголошення незалежності. Його варто розглядати як найвагомішу частину державної стратегії. Її суть найточніше передає поєднання двох крилатих фраз Миколи Хвильового: Геть від Москви! Дайош Європу (його клич описує мій лютневий 2012 року матеріал «Старі гримаси нового обличчя російської демократії»: виділення й примітка мої – Г. М.)». Тим більше, що після тієї знаменної події – Помісного Об’єднавчого Собору в столиці України Києві – Вселенський (Константинопольський) Патріарх Варфоломій 4 січня 2019 року закликав Патріархів та архієпископів автокефальних православних церков підтримати надання автокефалії Православній церкві України… «Реалізація всіх зусиль очікується 6 січня, в день Богоявлення, на якому ми маємо намір надати Томос (у перекладі з грецької означає різновид декрету, послання, указу глави помісної православної церки в окремих вагомих питаннях церковного устрою, котрий є більш поважно-урочистішим за інші вказані тут документи – Г. М.) про автокефалію (при перекладі із грецької буквально означає сам голова, себто сам собі керівник, а для церкви це значить, що вона є незалежною, помісною, самокерованою очолюваною архієпископом, митрополитом чи патріархом часткою Вселенського Православ’я – Г. М.) і провести спільну службу з предстоятелем автокефальної православної церкви », – йдеться у листі Вселенського Патріарха Варфоломія до Патріархів і архієпископів автокефальних православних церков (виділено мною – Г. М.)… «Якщо ми вирішимо ігнорувати наших братів, які переживають моменти агонії в Україні, ми не будемо мати ніякого виправдання у судний день», – наголосив Варфоломій» («УП»: Варфоломій закликав православних Патріархів визнати автокефалію української церкви», 4 січня 2019 року). В свою чергу із цієї нагоди 4 січня 2019 року Петро Порошенко підписав два Укази Президента України, відповідно – № 1/2019 «Про нагородження орденом «За заслуги»: За визначний особистий внесок у розбудову автокефальної помісної Православної Церкви України, піднесення авторитету православ'я у світі, багаторічну діяльність з утвердження ідеалів духовності, милосердя і міжконфесійної злагоди постановляю: нагородити орденом За заслуги» І ступеня ВАРФОЛОМІЯ (АРХОНДОНІСА) – Вселенського Патріарха, архієпископа Константинополя – Нового Риму» та № 2/2019 «Про відзначення державними нагородами України»: «За визначну діяльність, спрямовану на зміцнення авторитету православ'я у світі, утвердження ідеалів духовності і милосердя, вагомий особистий внесок у розбудову автокефальної помісної Православної Церкви України постановляю: нагородити орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеняЕЛПІДОФОРОСА (ЛАМБРІНІАДІСА) – митрополита Бурського, іпертима та екзарха Віфінії,ЕММАНУЇЛА (АДАМАКІСА) – митрополита Галльського; нагородити орденом князя Ярослава Мудрого V ступеняДАНИЇЛА (ЗЕЛІНСЬКОГО) – архієпископа Памфільського і Західної єпархії Української православної церкви в США, екзарха Вселенського Патріарха в Україні,ІЛАРІОНА (РУДНИКА) – єпископа Едмонтонського і Західної єпархії Української православної церкви Канади, екзарха Вселенського Патріарха в Україні; нагородити орденом «За заслуги» III ступеняАМФІЛОХІЯ (СТЕРГІУ) – митрополита Адріанополіса, директора представництва Вселенського Патріархату в Афінах,ВАРФОЛОМІЯ (САМАРАСА) – митрополита Ізміра,ГРЕГОРІОСА (ФРАГКАКІСА) – Патріаршого диякона, заступника Головного секретаря Святого і Священного Синоду Константинопольської православної церкви Вселенського Патріархату,ІОАННА (ЗІЗІУЛАСА) – митрополита Пергамського» (дані високі державні нагороди Президент України Петро Порошенко вручив нагородженим особам 5 січня 2019 року у місті Стамбул (Константинополь, Фанар (історичний район Стамбула, де знаходиться Патріарший храм святого Георгія – резиденція Вселенського (Константинопольського) Патріарха, архієпископа Константинополя – Нового Риму: грецькою буквально означає світильник, ліхтар) під час офіційного прийняття з нагоди підписання Томосу про автокефалію Православної Церкви України Вселенським Патріархом Варфоломієм; зі своєї сторони, на цьому ж прийнятті, Вселенський Патріарх, архієпископ Константинополя – Нового Риму Його Всесвятість Варфоломій нагородив Петра Порошенка пам’ятною медаллю – хрестом Панагія Паммакарістос). Так само 4 січня 2019 року довгоочікуваний для українського православ’я Томос, про котрий говорив вище Вселенський Патріарх Варфоломій, ієромонахом Лукою (Лукасом) був доставлений до резиденції Вселенського Патріархату, розміщеній у Константинополі – нинішньому Стамбулі, де «Вселенський Патріарх Варфоломій прийняв… іконописця та каліграфа, ієромонаха Луку з монастиря Ксенофонт, що на Афоні, який привіз виготовлений ним документ» («УП»: «Виготовлений на пергаменті афонським іконописцем Томос для ПЦУ вже на Фанарі», 5 січня 2019 року). «Отець Лукас – найвідоміший Афонський художник і каліграф – подарував ЙогоВсесвятості пергамент з каліграфією Томоса для автокефальної церкви в Україні, написаний ним від руки» (виділено мною – Г. М.), – повідомили у Бігорському монастирі (Македонія)», – як інформує інтернет-видання «Радіо Свобода» 5 січня 2019 року у своїй замітці «Томос для Православної Церкви України написав каліграф з Афону». Того ж таки 5 січня 2019 року «у Стамбулі відбулося підписання Томоса про автокефалію Православної Церкви України. Документ підписав Вселенський Патріарх Варфоломій у Патріаршому храмі святого Георгія на території Вселенського Патріархату. Перед підписанням відбулася молитва українською мовою – усі присутні мали змогу прослухати тропар у виконанні делегації, єпископату і духовенства з України (українську церковну делегацію очолив Митрополит Епіфаній, до котрої, зокрема, ще ввійшли Митрополити Михаїл (колишня УПЦ КП), Симеон та Олександр (з УПЦ МП), архієпископ Євстратій (Зоря), колишня УПЦ КП) й ще із десяток служителів церкви – Г. М.). Також молитву прочитав Варфоломій.
01.05.19, Signing of the Tomos of Autocephaly of the Orthodox Church in
Ukraine.
Courtesy of N. Manginas. Потім розгорнули сувій з Томосом… і Варфоломій підписав його (виділено мною – Г. М.)» («УП»: «Варфоломій підписав томос для Православної Церкви України», 5 січня 2019 року). …вхід у Патріархію та до храму… був вільний для всіх… Якщо у звичний день на вході просто сидить охоронець, то цього разу була поліція. Жодних рамок чи металошукачів – просто дуже ліберальний огляд речей відвідувачів. Охоронці Президента в середині храму були біля Порошенка… Під час вітального молебню перед підписанням Томосу Петро Порошенко сидів на одному з найпочесніших крісел. Журналісти тримали довгий мікрофон біля нього, щоб записувати слова Патріарха… В якийсь момент Порошенко повернувся і посміхнувся журналістам, сказавши, що все Це фото «BBC News Україна» одні охрестили «знімком дня», інші – «знімком року».нормально. В цей момент його й зловили – …на фоні церемонії підписання Томосу. Томос, написаний грецькою мовою, спочатку зачитали, потім пергамент розкрутили перед Патріархом Варфоломієм й він його підписав. Це викликало справжній фурор у храмі. «Слава Ісусу Христу – Навіки Слава!», пролунало під куполом. І тут українські церковники імпровізовано затягнули колядку Нова радість стала!», – повідомило інтернет-видання «ВВС News Україна» 6 січня 2019 року своїм матеріалом Автокефалія, бандерівці та сварки з журналістами: як Епіфанію дали Томос». Й одразу ж Надзвичайний iПовноважний Посол України в Турецькій Республіці Андрій Сибіга оприлюднив «переклад підписаного Вселенським Патріархом Варфоломієм І у присутності Президента України Петра Порошенка та його дружини пані Марини і Митрополита Київського та усієї України Патріаршого і Синодального Томосу про надання автокефалії Православній Церкві України» (Twitter: Andrii Sybiha, 5 січня 2019 року), але текст Томосу буде подано нижче після його вручення Митрополиту Епіфанію й офійного оприлюднення Вселенською Патріархією на своєму веб-сайті 14 січня 2019 року англійською, грецькою та українською мовами. Нарешті знаменна історична подія для вього українства і православного світу звершилася, підтвердженням чому є… Звернення Його Всесвятості Патріарха Вселенського Варфоломіядо
Блаженнішого Митрополита Київського та всієї України Епіфанія: «Ваше Блаженство Митрополите Київський та всієї України Епіфаніє, світло і радість, мир і єдність переповнюють сьогодні святу Церкву України, яка у Ваші руки, Ваше Блаженство, отримує Томос про своє офіційне визнання та декларацію як Автокефальна Церква, що підносить її до рівня чотирнадцяти Церков-сестер, які складають повноту» нашої святої Православної Церкви (виділено мною – Г. М.). Побожний Український нарід чекав цього благословенного дня цілих сім століть. І ось, для нього також прийшла пора, так само, як і для багатьох інших Православних народів, щоб насолоджуватися священним даром визволення та незалежності, стаючи вільним від будь-якого зовнішнього тиску і втручання, які досить часто були не на користь власної ідентичності. Ваше Блаженство, Ви мали повне право просити та вимагати автокефалії.Це було право і привілей Вашої Константинопольської Церкви-Матері дарувати вам статус автокефалії (виділено мною – Г. М.). Ми щиросердно молимося, що Ви докажете, що є гідними цього дару й занурите себе, як улюблені побратими інших Церков-сестер у все-Православну єдність та співпрацю, а також у нашу спільну присутність і працю у сучасному світі, який є спраглий невичерпних духовних скарбів Православ’я. Сьогодні, з благодаті Господньої, ми реалізовуємо відновлення до спілкування-причастя мільйонів вірних на Вашій землі, які раптово опинилися поза канонічністю та спілкуванням, не маючи у тому своєї вини. Проте, Константинополь зібрав і прийняв їх, як їхня справжня матір – та сама Церква, яка колись привела їх до Християнського хрещення, – на відміну від їхньої мачухи (виділено мною – Г. М.). Зрештою, ніколи з жодним народом чи нацією Константинополь не поводився як мачуха протягом всієї своєї довгої й часом хвилюючої історії. Ця Церква бідних Христа завжди спорожняла себе, радо жертвуючи частинами своєї юрисдикції, зменшуючи себе заради того, щоб служити потребам і інтересам своїх дітей. Ваше блаженство, дорогий брате, у цей надзвичайний та історичний день, у Священному Центрі Православ’я стоять і святкують з нами князь Володимир й свята Ольга разом з усіма святими нащадками прославленої Української землі, а також усі прибічники і прихильники прав Вашого Українського народу й справедливості на загал, а також прав людини та особливо релігійної свободи для всіх людей і народів (виділено мною – Г. М.). Всі вони присутні в дусі й молитві, розділяючи нашу радість і втіху. Ми вітаємо почесну присутність серед нас у цю священну хвилину глави України, Високоповажного пана Президента Петра Порошенка, який так сильно мріяв побачити цей великий і славний день, висловлюючи найглибші жагу, молитви й прохання свого народу насолоджуватися їхніми свободою та незалежністю. Ми висловлюємо вдячність, подяку і благословення Церкви-Матері усім Вам. Ця Церква міста Костянтина завжди буде на Вашій стороні, сподіваючись, молячись та працюючи для Вашого зростання й розвитку у Христі, а також для стабільності новоутвореної Православної Автокефальної Церкви України. Христос посеред нас!», – подано мною відповідно до наданого речником тодішнього Голови Верховної Ради України Андрія Парубія Андрієм Ковальовим перекладу тексту промови Вселенського Патріарха Варфоломія після підписання ним Томосу (Facebook: Andriy Kovalov, 5 січня 2019 року). Далі була виголошена…Промова
Митрополита Київського і всієї України Епіфанія на церемонії підписання Патріаршого і Синодального Томосу5
січня 2019 року (Патріарший храм св. Георгія, Фанар): «Ваша Всесвятосте кір кір Варфоломій, Архієпископе Константинополя – Нового Риму і Вселенський Патріарх, Предстоятелю Великої Христової Церкви, яка для багатьох народів, і серед них для українського народу, стала Матір’ю, через проповідь та купіль хрещення понад тисячу років тому народивши наших праотців від води і Духа для вічного життя! Улюблені у Христі співбрати-архієреї, побожні клірики та миряни, що зібралися у цей урочистий і хвилюючий момент! Ваша Високоповажносте Президент України Петро Олексійович Порошенко та всі, хто представляє Українську державу і всі присутні! Пам’ятаючи настанову апостола Павла: «Завжди радійте. Безперестанно моліться. За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі» (1 Солунянам 5:16-18) – ми, хто прибув сьогодні з Києва, з України, до цього благословенного Богом великого і славного Міста, яке в нашій слов’янській традиції віддавна іменується Царгородом – з благословення Вашої Всесвятості у кафедральному храмі святого великомученика Георгія звершили подячну молитву. Адже Бог дає «усьому життя і дихання, і все» (Діяння 17:25) – тому обов’язок наш найперший дякувати Йому. І якщо щодня дякуємо Богові за кожну мить життя, і за кожен подих, і за всі інші незліченні благодіяння до нас – то тим більше маємо дякувати Йому з такої особливої нагоди, як та, що зібрала сьогодні всіх нас у Вселенській Патріархії. Ми піднесли ці подячні молитви рідною нам українською мовою, засвідчивши цим також і те, що Помісна Церква нашого народу, як і Помісні Церкви інших слов’янських народів – є плодом благословенної праці рівноапостольних Кирила і Мефодія. Згадані святі брати були послані від Великої Христової Церкви і від цього Міста на працю проповіді та багато потрудилися для того, щоби народи слов’янські рідною для них мовою почули Божественне Євангеліє і священні молитви Богослужінь. Серед інших Церков плід їхньої праці – і наша Церква, і це також підкреслює зв’язок Церкви-Матері з нами – її Дочкою. Сьогодні Ваша Всесвятість покликали нас прибути з України та зібрали всіх тут для того, щоби довершити справу, витоки якої лежать у глибині віків. Адже Патріарший та Синодальний Томос, підписання якого тут відбувається, для всієї повноти Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви проголошує, що народжена понад тисячу років тому в хрещальних водах річки Дніпро Церква – зросла і утвердилася для самостійного, автокефального бутя (виділено мною – Г. М.). Як діти, коли зростають, розпочинають самостійне життя, але ніколи не забувають про батьків своїх, адже це є природний закон і Сам Бог сказав: «Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб продовжилися дні твої на землі» (Вихід 20:12) – так і наша Церква-Дочка ніколи не забуватиме всього, що дала нам Церква-Мати від часів давніх і дає аж дотепер, жертовно проголошуючи для всієї Повноти Православ’я, що у Священні Диптихи входить нова Церква-Сестра Українська. Складний був шлях до сьогоднішнього благословенного дня. Але саме таким – складним і скорботним – є шлях правди. Бо ми знаємо з Писання, що «багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже» (Діяння 14:22). Сьогодні, дякуючи Богу, дякуючи Церкві-Матері, особливо хочу подякувати Вашій Всесвятості, а також Преосвященним архієреям – членам Святого і Священного Синоду, подякувати уповноваженим Вашою Всесвятістю та Синодом ієрархам – Митрополиту Галльському Еммануїлу, Архієпископу Памфілійському Даниїлу та Єпископу Едмонтонському Іларіону – за всю працю, здійснену для того, щоби цей благословенний день настав. Ваша Всесвятосте! Ви, як перший серед православних ієрархів, в силу свого служіння несете особливу відповідальність утверджувати канонічний порядок, підтримувати єдність та мир. На Вашу Всесвятість канонами та традицією покладено обов’язок, з Божою допомогою, розв’язувати такі питання церковного життя, для яких часто немає ані прикладу, ані аналогії, і тому необхідні особлива мудрість, наполегливість і сміливість, щоби йти першим та іншим вказувати вірний шлях (виділено мною – Г. М.). Ми дякуємо Вам за те, що Ви маєте всі ці необхідні якості для звершення такого відповідального служіння і ніколи не припинимо підносити за Вас наші молитви до Бога. Нехай Господь щедро і стократно подає Вам Свої милості – за всі добрі справи, які Ви звершили і далі звершуватимете для побожного українського народу та для Церкви. Також хочу засвідчити нашу подяку Президенту України Петру Олексійовичу Порошенку і всім, хто разом з ним і під його керівництвом трудився і трудиться для того, щоби допомогти нам звершити мрію поколінь українських православних ієрархів, кліриків, ченців та мирян – мати єдину помісну автокефальну Православну Церкву. Ім’я Ваше, пане Президент, навіки увійде в історію українського народу і Церкви – поруч з іменами правителів наших князів Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Костянтина Острозького та гетьмана Івана Мазепи. Ваша Всесвятосте! Ми з трепетом і піднесенням чекаємо завтрашнього дня, коли Вами буде вручено підписаний сьогодні Патріарший та Синодальний Томос і це велике історичне діяння та наше єднання будуть скріплені співслужінням Святої Божественної Літургії, Причастям Тіла і Крові Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Всім відомо, що у Давній Церкві події Різдва Христового та Богоявлення святкувалися разом в один день – 6 січня. І мабуть символічним є те, що така велична подія, як всеправославне проголошення автокефалії для нашої Церкви, долаючи відмінність у календарях, завтра з’єднає радість цих двох величних і спасительних Свят, особливо помноживши її для побожного українського народу. Богу нашому слава на віки віків! Іс пола еті, Панагіотате Деспота! (частину промови було виголошено грецькою мовою)», – викладено мною згідно тексту на Facebook-сторінці Православної Церкви України від 5 січня 2019 року. Після промови МитрополитаКиївського і всієї України Епіфанія слово мав Президент України Петро Порошенко.«Нарешті
Господь послав нам Православну Церкву України…» Він, зокрема, сказав: Ваше Всесвятосте, Ваше Блаженство, Ваші Високопреосвященства, Ваші преосвященства, пані і панове. Дорогі українці, які сьогодні дивляться нас зараз в Україні і по усьому світові, які тисячі років чекали цієї події. Слава Богу! Бо без Божої волі ця подія була б неможлива… Велика подяка Його Всесвятості Вселенському Патріарху Варфоломію за його віру. Ваше Всесвятосте ці оплески лунають зараз по усьому світу… Я хочу подякувати Святійшому Синоду, Собору Вселенського Патріархату, я хочу подякувати кожному ієрарху, який поставив підпис під зверненням до Вселенського Патріарха щодо надання автокефалії Православній Церкві України», – також сказав Президент. Глава держави висловив слова подяки Верховній Раді України і голові парламенту Андрію Парубію, кожному депутату, який проголосував за підтримку звернення Президента до Вселенського Патріарха щодо надання автокефалії Православній Церкві України. «І, головне, – я хочу подякувати мільйонам українців по усьому світу, які відгукнулися на заклик молитися – молитися, щоби Церква відбулася. Вашими молитвами це стало можливим», – особливо відзначив Петро Порошенко… Президент приєднався до слів подяки патріаршим екзархам, зазначивши, що їх зусилля в цьому питанні важко переоцінити» (офіційний веб-портал Полтавської обласної державної адміністрації: Нарешті Господь послав нам Православну Церкву України – Петро Порошенко на церемонії підписання Томосу», 5 січня 2019 року). Трішки згодом, того ж таки 5 січня 2019 року, Петро Порошенко у своєму Facebook-повідомленні «Церемонія підписання Томосу» написав: «Серед 15 зірок автокефальних православних церков з’явилася українська зірочка! Після того, як золоті чорнила підпису Його Всесвятості Патріарха Варфоломія лягли на текст Томосу, завтра, після його вручення, постане Автокефальна Православна Церква України – церква, яка демонструє любов і забезпечує єдність держави. Дякую Його Всесвятості Варфоломію за Віру, Любов до України та нашого народу, мужність розпочати процес надання Автокефалії Православній Церкві України, завершення якого ми святкуємо в ці дні. Мільйони українців по всьому світу молилися за постання Єдиної Помісної Православної Церкви. Покоління українців мріяли про цей історичний день. Молюсь, щоб наша церква продовжувала об’єднувати українців! Слава Богу! Слава Україні!» (за неї, за нашу рідну Батьківщину треба постійно молитися, а моя стаття «Молитва за Україну» підкаже, як це робити). Фінальним акордом цієї знаменної історичної події для вього українства й православного світу – підписання 5 січня 2019 року Вселенським Патріархом Варфоломієм Патріаршого і Синодального Томосу надання автокефального церковного устрою Православній Церкві в Україні – стане наступний день… Далі буде... ГЕОРГІЙ МАНЧУЛЕНКО : Рябошапці –по шапці!
Жоден мул (гібрид від схрещення віслюка (осла) та коня – Г. М.) не любить нагадування проте,
що його батько буввіслюком.
Редьярд Кіплінґ Наводжу тількифакти…
Факт 1 24 грудня 2019 року на своїй Facebook-сторінці, користуючись власними джерелами у ГПУ, багаторічна прес-секретарка Юрія Луценка Лариса Сарган написала: «Ну що. Поговоримо про зачистку прокурорів під виглядом реформи». Бо назвати реформою те, що відбувається в поки що ГПУ (згідно пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 113-IX від 19 вересня 2019 року й Наказу Генерального прокурора Руслана Рябошапки «Про день початку роботи Офісу Генерального прокурора» № 351 від 23 грудня 2019 року, який був опублікований у газеті Голос України» 24 грудня 2019 року, з 2 січня 2020 року ГПУ перетворюється на Офіс Генерального прокурора (ОГП) – Г. М.) останні чотири місяці, важко (виділено мною – Г. М.)… Не пройшов співбесіду» (беру в лапки свідомо) Вадим Приймачок, слідчий по справі Януковича про держзраду, слідчий по всім кримським справам (військовий напрямок). Саме він оголошував підозри усім чиновникам з РФ та суддям Конституційного суду РФ. Саме він разом із кількома іншими прокурорами Військової прокуратури оголошений у розшук рішенням россуду, заочно заарештований у РФ за діяльність на користь України. Саме він відповідав за підготовку матеріалів для МЗС у справах проти Росії в міжнародних судах. Саме він особисто готував та формував докази для українського МЗС, аби довести: Росія – агресор. І що? А його ЗВІЛЬНИЛИ реформатори!»… Що чекає на інших, боюся прогнозувати. Бо є ще одна важлива справа, що слухалася в Оболонському райсуді, і не дивлячись на затягування і спроби зриву процесу з боку адвокатів, прокурори довели до вироку – 13 років Президенту-втікачу Януковичу. Зараз руками нових керівників та кураторів справу готують до зливу в апеляції… Тим часом готують до обміну в терміновому порядку «беркутівців», причетних до розстрілів на Майдані взимку 2014 року (виділено мною – Г. М.)… Кажуть, два заступники (Генерального прокурора Рябошапки – Г. М.) – Касько і Чумак – спробували таки пройти тести на знання про застосування службового коня у роботі прокурорів. То перший здав на 32, а другий – на 10 зі 100 балів. Реформатори (виділено мною – Г. М.)...». Хіба лише після оцього одного факту не варто Рябошапці дати по шапці, щоб швидко опам’ятався й не уподібнювався коню, хай і службовому, а тим більше із своєю шкідливою міднолобістю – мулу зі впертістю осла, адже ж його колишній колега Труба, як повідомляє моя публікація Трубі – труба!», через свої подібні дії уже дотрубився?! Але далі буде ще цікавіше… СЕРГІЙ ВОРОНЦОВ : Как правильно играть на рояле Этот человек умер в доинтернетную, не очень внимательную эпоху девяностых. И в общем-то мало кто его вспоминает. Время от времени мы пересекались в городе. Всегда выделял его, непонятно почему. Посмотришь и что-то царапнет. Говорили, что он чрезвычайно талантлив. Меня не слишком занимала классическая музыка, которая так занимала его. Поэтому мне трудно было оценить именно этот его талант, но что-то в нем цепляло.Однажды я пришел о чем-то договариваться с ним в музучилище. Это было раннее утро, в коридорах и в зале никого не было. Я совершенно не ориентируюсь в этом здании, просто шел на слышащуюся музыку. Он сидел за роялем, который стоял как-то не в углу, а почему-то ближе к середине. Чуть сгорбившись, распластав руки на клавишах (Вообще залы прекрасны, когда пусты, и когда в них один человек думает рано утром о своем)). Чуть так искоса внимательно осмотрел, но непонятно, что он хотел расмотреть. Мы начали говорить, и говорили может минут десять, не больше. Минут пять про мероприятие какое-то и минут пять про культуру. И тогда он еще раз внимательно посмотрел на меня и сказал: «Так ты тоже всё время помнишь об этом?» И я почему-то сразу понял, что он имеет в виду — смерть. Да, в то время, по крайне мере, я считал, что это нормально — помнить. И я подумал, что мне до его музыки, собственно… Может он и цепляет мой взгляд, ну, например тем, что помнит… И даже подумал, что это тонкое разделение, на самом деле, существеннее национального, классового, религиозного и всех остальных вместе взятых. И он, как старший человек, просто ясней осознает эту разницу.Да. Так вот дальше было мероприятие, с моей точки, зрения — эпическое, но для других — не уверен. Я организовывал один сборный концерт в органном зале. И поскольку было это зимой, главный исполнитель концерта был, конечно, не артисты, а — истопники. Три дня я кормил их, как голубей, с руки, купюрами, но система отопления, видно была не приспособлена для градусов пятнадцати мороза, которые грянули в этот день. В зале было холодно, проще сказать — дубарь. Я прошел в первый ряд, и сидел в нем в рубахе на голое тело и пиджаке, чтоб доказать, что это возможно. Но все остальные сидели в пальто. Но мой демарш неожиданно дал побочный эффект, и он был, что ли, искусствоведческий. Перед этим я зашел в артистическую, и мой пианист делал там боксерские упражнения, чтоб согреться, причем он делал это в боксерских перчатках, что показалось мне экзотическим. Да, и вот когда он выкидывал руку вперед, я понял, что он… без рубашки. А просто в манишке на голое тело. И концертный пиджак сверху. Мне стало дурно от мысли, что простудил ни в чем неповинного человека. И я ушел слушать. Репертуар, надо сказать был и без того довольно драматический. В кульминации звучало Адажио» Альбинони. Мне показалось, еще никогда в этих нотах я не слышал столько драмы. Это был действительно очень трогательное исполнение, и подумал, что холод, который порядком обжигал меня, заставил это услышать яснее, а его — сыграть, настроить себя. Мурашки бежали по мне явно не от холода, а всё-таки от муки и сложности человеческой судьбы, спрятанной в этой музыке, в музыканте, в каждом… Но, вряд ли это можно было бы услышать так отчетливо, если б все сидели в тепле и неге, а не в замерзающем зале. И мне показалось, что мне повезло особенно, что сижу в этой рубахе, потому что так слышно отчетливее, резонирует лучше, пронзает сильнее. Сидел и жалел людей в пальто. Такой вот искусствоведческий эффект.Чуть позже этот человек неизлечимо заболел. Его старались спасти, но ничего не получалось. И он решил подготовить концерт незадолго до смерти, а их у него было немного почему-то. Не знаю почему. И я, разумеется, пошел. Он вышел, очень уставший от болезни. И в голове моей всплыло то выступление в органном зале, его блестящая драматичная игра. И я подумал: он должен сыграть блестяще.Но он играл очень тяжело. Мне показалось это несправедливым: как же так, он так самоотверженно служил музыке, он молился ею. И вдруг, этот последний, разумеется, последний, концерт такой тяжелый, почти неудачный. Разве это справедливо? И вдруг, я разлюбил безупречность, прямо сидя на концерте. Мне показалось, что когда через дикую боль, через накатывающуюся вечность и безвыходность, человек ставит пальцы на клавиши, и чуть неровно, так тяжело, но доигрывает эту свою музыку до самого конца. Это и есть великая музыка, но в каком-то другом немузыкальном смысле. А потом он поднимается. Кланяется. И уходит.Не обязательно с улыбкой, не обязательно легко. А вот так, тяжело, но доигрывая до конца, через накатывающуюся вечность.Потом я был на его похоронах. И там тоже играла какая-то музыка. Но, чуть левее оркестра, в небе, мне показалось, что я увидел, почувствовал какую-то легкость и освобождение. Музыканты играли для коллеги старательно. Но музыка была не у них, а именно там… чуть левее, чуть выше орекстра, где звучала легкость и сквозило освобождение. ГЕОРГІЙ МАНЧУЛЕНКО: Трубі –
труба!
Труба так сильно (хоча й фальшивенько і досить непрофесійно, як от, наприклад, розповідається в моєму матеріалі «Нове, але по-старому нахабне, обличчя нової влади Зе, або Мендель заслуговує на пендель*!») трубив у трубу, що трубу прорвало, а самому Трубі наступила труба! Ось – доказ цього – підписаний Володимиром Зеленським 27 грудня 2019 року УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 960/2019 «Про звільнення Р.Труби з посади Директора Державного бюро розслідувань»: Звільнити ТРУБУ Романа Михайловича з посади Директора Державного бюро розслідувань». Дотрубився Труба! Трубі – труба! Далі буде... СЕРГІЙ ВОРОНЦОВ: Верность
цикадам
Купил когда-то сборник восточной поэзии. Гривны за две, наверно. Китайская классика, японская. Просматриваю, думаю, какой интересный отбор делают тысячелетия. Остаются названия, вроде: «Слушая цикад в западной беседке», " Встречая рассвет у отрогов гор", «Провожая друга в дальнее путешествие». Все злободневное улетучилось, никому не нужно. А цикады остались.Продолжаю думать, и понимаю, что наверно это правильно: потому что миллионы верны чему-то понятному — тренду, статусу, успеху, а цикадам верны единицы. Единицы за многие века.Я продолжаю думать: а были ли люди, которые сделали этот выбор(назовем его — в пользу цикад), самыми глупыми людьми эпохи, или были одними из самых умных? Чем тогда объяснить этот выбор. Человек уходит и занимается какой-то внутренней алхимией, он выращивает взгляд. Такой взгляд, что на чем бы он не остановился, всё становится драгоценным, остается на века. Он не знает возможно это или невозможно, но ему это не важно, теперь ему нужно смотреть только так. По-другому он уже не хочет. И он выменял всё на свете за этот взгляд. Которого может и нет. И вдруг происходит магия. Простые слова, обыкновенные слова, просто неуловимый след на них. След жизни. И это уже никакие не слова. И еще сотни, тысячи еще, может более трогательных людей, несут их через тысячелетия, чтоб просто вспомнить, просто почувствовать этот выращенный взгляд. Или возвращенный. Просто прикоснуться. Тысячи лет они несут это, так оно действует. Мне кажется этот выбор восхитительным. Сам факт. Я купил этот сборник за две гривни. Но когда, лежа на диванчике, я перелистывал его, во мне вдруг проснулась бетонная абсолютная уверенность, что когда нибудь, не очень может скоро, но обязательно, поэзия ( во всех ее проявлениях) будет самым дорогим, самым желанным удовольствием. За прикосновение к взгляду, которое всё превращает в что-то другое.Настоящая поэзия, разумеется, от тайны, а не та, что от филологии или лоялизма. Мегатонны половы, лицемерия, лебезения, тщеславия, выбивания грантового бабла, сеяния ненависти, тухлого снобизма под видом виршей, музыки, актуальных идей, политических клоунад время развеет, не заметив, деловито, как дворник… Верность цикадам останется навсегда. Сидя в западной беседке. СВЯТОСЛАВ ВИШИНСЬКИЙ: Майбутнє
Свободи»
8 років тому в аналітичній записці ВО Свобода» я констатував, що Всеукраїнське об’єднання «Свобода» втрачає довгострокові перспективи, хоча націоналістичний ресурс не вичерпаний і в нинішніх умовах дозволяє увійти в стіни парламенту та поступово наростити підтримку до 10—15%, створюючи ілюзію успіху та провокуючи тимчасову ейфорію в організаційних рядах».Рівно через рік після цього ВО «Свобода» на парламентських виборах узяло більше 10% голосів, але практичних реформ у внутрішньопартійному будівництві не відбулось. Наслідком чого стала реалізація негативного сценарію, окресленого в тій же аналітиці:«Теперішній формат партії обмежує її відсоткову «стелю», а ідеологічний дискурс електорального ядра» позбавляє будь-яких шансів виступити консолідуючою силою суспільства в майбутньому».Тоді я прогнозував, що «через п’ять років радикальні зміни загрожуватимуть існуванню самої організаційної структури», — руйнування якої відбувається на наших очах. ВО Свобода» поступово зайняло демографічну та політичну нішу Народного руху», Української народної партії та Конгресу українських націоналістів. І вслід за ними готується на вихід з політичної історії.Я пропонував партії «поетапно елімінувати «бандерівський» дискурс з перспективною відмовою від терміну націоналізм» у зовнішньому та внутрішньому вжитку», але ця пропозиція здалася надто сміливою.А жаль. Свій прогресивний потенціал Свобода» так і не втілила. Тому що не наважилась розірвати з соціалізмом і творити нову, прагматичну, нетрадиційну право-лібертарну доктрину — запит на яку існує ісьогодні.
ГЕОРГІЙ МАНЧУЛЕНКО: 80 років
тому… Берлін – Мюнхен – Москва – Ґлайвіц – Вєлунь… Що далі? Ч. 3 Читайте початок статті, Ч. 2. Вождь Німецького Райху перевіряє реакцію опонентів. Перед тим Міноборони Британії публічно попередило, що відповіддю на спробу Німеччини переозброїтися будуть санкції. Однак минає місяць, другий… і жодної реакції… РФ після грузинської кампанії 2008 року теж почала переозброювати армію (переозброєння свідчить про підготовку наступних збройних агресій Московії, що й сталося 2014 року, зокрема, з Україною, проти котрої РоССія, очолювана вождем (фюрером) РоSSійского Райха Путіним пішла війною, але Захід, включаючи Британію, так само ніяк не реагував на масове російське оновлення своїх озброєнь, як і в 1930-х роках на такі ж дії Третього Німецького Райху, очолюваного його фюрером (вождем) Гітлером – примітка та виділення мої). У Москві планують завершити цей процес до 2020-го… «Фюрер так щиро клянеться у відданості ідеалам, які повністю протилежні його власним, що стає ніяково. Цей важливий гібридний прийом варто назвати поняттям з ідиш (єврейська мова германської мовної групи – примітка моя) хуцпа – нахабна цинічна брехня, яка паралізує опонента. Цю тактику придумав не Гітлер… Ленін визначав цей прийом терміном «наднахабство» (російською сверхнаглость» – виділення та примітка мої): «Действительное впечатление можно произвести только сверхнаглостью» (письменниця Оксана Забужко: «Слово «хуцпа» походить з ідиш, але вже давно ввійшло в усі європейські мови. Воно означає верх цинізму й нахабства, що паралізує опонента, – ту «сверхнаглость», яка від початку була головним більшовицьким прийомом у політичній боротьбі», – з її інтерв’ю інтернет-ресурсу «УНІАН»: «Оксана Забужко: На якій підставі група пацанів з баблом вирішує долю 46-мільйонної нації до 2042 року?», 6 липня 2010 року – примітка моя). Впевнено називати чорне білим і навпаки – ось що таке російська хуцпа в нинішній гібридній війні. Коли законно обрана (2014 року українська – примітка моя) влада стає «хунтою», а самозвана військова хунта (призначені Москвою керівники» псевдореспублік ДНР»/«ЛНР» – примітка моя) – народною владою» (виділено мною – Г. М.)… Хуцпа – це Путін, який у березні 2014 року, готуючись розпалити гібридну війну від Харкова до Одеси звертається… до українців: «Любі друзі, не вірте тим, хто лякає вас Росією. Тим, хто кричить, що за Кримом настане черга інших регіонів. Росія не хоче поділу України, нам це не потрібно» («Обращение Президента Российской Федерации. Владимир Путин выступил в Кремле перед депутатами Государственной Думы, членами Совета Федерации, руководителями регионов России и представителями гражданского общества. 18 марта 2014 года… Я обращаюсь… к народу Украины. Искренне хочу, чтобы вы нас поняли: мы ни в коем случае не хотим нанести вам вред, оскорбить ваши национальные чувства… Хочу, чтобы вы меня услышали, дорогие друзья. Не верьте тем, кто пугает вас Россией, кричит о том, что за Крымом последуют другие регионы. Мы не хотим раздела Украины, нам этого не нужно… Скажу прямо, у нас болит душа за всё, что происходит сейчас на Украине… И наша обеспокоенность понятна, ведь мы не просто близкие соседи, мы фактически, как я уже много раз говорил, один народ… Мы хотим дружбы с Украиной, хотим, чтобы она была сильным, суверенным, самодостаточным государством… И главное: мы хотим, чтобы на землю Украины пришли мир и согласие, и вместе с другими странами готовы оказывать этому всемерное содействие и поддержку» – примітка моя). Хуцпа – це Гітлер, який у березні 1935 року, готуючись дощенту зруйнувати мирний устрій, звертається… до Заходу: «Націонал-соціалістична Німеччина не хоче війни, тому що прекрасно розуміє: в будь-якій війні гине цвіт нації… Ми й гадки не маємо завойовувати інші народи. Німеччині потрібен мир, вона прагне його!». … Свою промову фюрер завершує ефектним театральним жестом — публічно клянеться у відсутності агресивних намірів щодо сусідів: «Урочисто визнаємо кордони Франції і відмовляємось від претензій! Обіцяємо не втручатися у внутрішні справи Австрії чи приєднувати її! Присягаю, що Німеччина не порушить демілітаризації Рейнської зони!». Поки вусата надлюдина присягає, новостворений німецький Генштаб вже третій тиждень працює над тим, як окупувати Рейнську зону. Це наказ №1 у щойно легалізованій армії. От тільки армія легалізована, а наказ ще ні. Військовий Міністр Бломберг пише його від руки – щоб не використовувати офіційні бланки і штатних машиністок. Учасникам штабних засідань взагалі забороняється робити якісь нотатки. Якщо документ загубиться, його використає ворожа пропаганда. А усні заяви завжди можна спростувати. Гібридна війна – річ непевна. Іноді в неї краще грати без офіційних документів… 1 березня 1936 року Гітлер викликає Міністра оборони фон Бломберґа з групою штабних генералів: «Готуйте армію до переходу через Рубікон (термін «Перейти Рубікон» походить від однозначної ухвали давньоримського державця та полководця Юлія Цезаря про перехід річки Рубікон разом зі своїм військом всупереч забороні Сенату Риму зі словами «Жереб кинуто», після чого він унаслідок війни запанував над Римом, ставши його диктатором, але пізніше був убитий змовниками: себто загалом вислів означає безповоротне рішення – примітка моя)Рейн». Значна частина військових висловили впевненість у провалі такого грандіозного блефу. У французів вистачало боєздатних дивізій, щоб вибити нечисленні німецькі сили з демілітаризованої зони. Власне, післявоєнні мирні угоди (укладені після завершення Першої світової війни – примітка моя) і передбачали, що Франція має вчинити саме так, а Англія зобов'язана їй допомогти. Фон Бломберґ теж вагався, але план окупації Рейнської зони підготував. Цілком у гібридних традиціях Міністр визначив майбутню військову операцію як мирну, у форматі «неочікуваного кидка». На випадок французького опору німецьким військам план передбачав «бойові контрзаходи». Ішлося про стрімкий відступ Вермахту назад за Рейн. На світанку 7 березня в Рейнську демілітаризовану зону без зайвого шуму увійшли німецькі підрозділи. Бломберґ зміг зібрати для мирної операції не більше дивізії (10 – 12 батальйонів). На протилежний бік Рейну переправилося тільки три батальйони… Ця дата – 7 березня 1936 року – ключова у хронології протистояння нацизму із західними демократіями. Сам Гітлер і через роки згадуватиме той день як про переломний момент гібридної фази Другої світової війни – найдраматичніші в житті години». Блефував він тоді відчайдушно: «Якби французи увійшли тоді в Рейнську зону, ми змушені були б тікати, підібгавши хвоста. Бо наших військових ресурсів не вистачало навіть на слабкий опір». О 10-й ранку Міністр закордонних справ Німеччини Нерита (насправді Нойрат, німецькою Konstantin Freiherr von Neurath, попередник Ріббентропа – примітка моя) вручив послам Британії, Франції та Італії офіційні ноти. Вони повідомляли, що Райх не визнає дотеперішнього мирного договору (йдеться про сім договорів 1925 року, названих Локарнськими за місцем їхнього укладання – місто Локарно, Швейцарія). І пропонує укласти новий. Французький посол влучно узагальнив: «Гітлер б'є суперника в обличчя зі словами «Я приніс пропозицію миру!». Спершу підвищення ставок, потім – гібридна деескалація (виділено мною – Г. М.). До згаданої пари тактичних прийомів може додаватися третій – імітація діалогу. Результативні переговори гібридному агресору ні до чого. Йому треба, щоб противники вірили в саму можливість домовитися. І це працює. Союзники вкотре йдуть на перемовини, знову закриваючи очі на силові кроки диктатора (тут наче йдеться не про Гітлера першої половини 20-го, а про Путіна початку 21-го століття, коли західні союзники України, найперше Франція й Німеччина, неодноразово до того обмануті тим же Путіним запевненнями про непричетність РоССіі до розв’язання та ведення нею очевидної для переважної більшості держав світу антиукраїнської війни на Донбасі, уже який раз зустрічаються із ним, поводячись як оті безпринципні шльондри і задовольняючись його черговими брехливими обіцянками – виділення й примітка мої)… Пізніше Гітлер повторить фокус із «оновленням мирних договорів» у Австрії та Чехословаччині. Під загрозою сили він змусить тамтешні уряди прийняти німецькі умови миру, навзаєм пообіцявши більше не порушувати сусідський суверенітет. Сталін зробить аналогічні пропозиції Литві, Латвії, Естонії та Фінляндії. Не згодиться тільки Фінляндія. Взамін вона отримає війну, зате збереже суверенітет (моє аналітичне дослідження «Вчімося у маршала Маннергейма перемагати Россію!» про це розповідає – Г. М.). Всі інші країни спершу втратять незалежність (погодившись на «мир»-ганьбу, як от до прикладу Австрія і Чехословаччина – примітка моя), а потім ще й отримають війну (в своїй наведеній далі публікації «Мюнхен 1938 – Мюнхен 2015» я вже цитував Вінстона Черчилля, який свого часу сказав, що у 1938 році Англії був запропонований вибір між війною і ганьбою. Вона вибрала ганьбу й отримає війну», але цей його пророчий вислів залишається актуальним, на жаль, і в наш час, тому мені доводиться нагадувати його знову – примітка та виділення мої). Навесні 2014-го РФ пробувала нав'язати подібну пропозицію миру Києву («Заявление МИД России о Группе поддержки для Украины… Целями Группы поддержки стало бы поощрение украинцев к осуществлению следующих первоочередных действий… 2. 2. Без промедления созвать по решению Верховной Рады Украины конституционное собрание с равным представительством всех украинских регионов для подготовки новой федеративной конституции, в соответствии с которой: – будут закреплены принципы…,обеспечивающие политический строй Украины в качестве демократического федеративного государства, обладающего суверенитетом и нейтральным военно-политическим статусом; – русскому языку наряду с украинским будет предоставлен статус второго государственного языка…; – регионы будут самостоятельно прямым голосованием избирать органы своей законодательной и исполнительной власти… 4. Признается и уважается право Крыма определить свою судьбу в соответствии с результатами свободного волеизъявления его населения в ходе состоявшегося 16 марта 2014 г. референдума. 5. Установленный на основе совокупности изложенных выше целей и принципов государственный строй Украины, ее суверенитет, территориальная целостность и нейтральный военно-политический статус гарантируются Россией, Евросоюзом и США с закреплением резолюцией Совета Безопасности ООН. Россия готова совместно с нашими партнерами без промедления приступить к формированию многостороннего механизма содействия урегулированию украинского кризиса в соответствии с этими предложениями. 17 марта 2014 года»: це був російський план розчленування України, згідно котрого Москва свою агресію проти України називала украінскім крізісом» – виділення й примітка мої). Агресор, який щойно вдарив сусіда в обличчя грубо порушив попередні домовленості, пропонував ЄС і США разом гарантувати нові українські кордони. В обмін на нову мирну угоду Україна мала стати федерацією, відпустити Крим, проголосити вічний нейтралітет, визнати російську мову державною (від подібних вимог, про одну з котрих – мовну розповідає моя робота «Друзі» України?», до рідної моєї Батьківщини – неповторної України Московщина – РоSSія навіть не думає відмовлятися – примітка й виділення мої)… До оголошення про створення Вермахту підлеглі Міністра пропаганди Геббельса стежили, щоб у пресі не з'являлося словосполучення Генеральний штаб». Створення цього органу заборонялося згідно з умовами Версальського договору… Весь світ знав, що у німців є тіньовий Генштаб, але формально його не було – отже, договір нібито не порушений. У 2014-му світові теж стане ясно, що Україну окуповують російські військові на російській техніці зі штатною зброєю. Але формально в цієї армії немає шевронів ЗС РФ (а захоплені українськими воїнами на території України російські військові із шевронами ЗС РФ – Московщини на формі та на російській техніці і зі штатною російською зброєю в руках просто заблукали», як постійно брехливо стверджує Московський Кремль – примітка моя). Ніби й не війна, і Будапештські угоди не порушуються (у моїй дослідницькій праці «Меморандум — Резолюція — Постанова — Заява = ?» детально аналізується їхня оманлива сутність та котрі обійшлися Україні занадто дешево, що доказує мій матеріал «Ціна незалежності: 1240 чи 600 тисяч?» – Г. М.). І Путін присягає, що дотримується чинних правил гри (виділено мною – Г. М.)… Далі буде... ГРИГОРІЙ ВАСИЛИК : Помічникисуддів
Помічники суддів не повинні ні допомагати із попереднім аналізом заяв, ні готувати проектів навіть процесуальних рішень. До того ж вони не мають затримуватися на цій посаді, аби не стати впливовішими, ніж судді.Допомога чи тягар?Такі рекомендації містить висновок Консультативної ради європейських суддів «Роль помічників суддів» №22. Його було схвалено ще у листопаді цього року, на 20-му пленарному засіданні КРЄС.На цьому тижні цей висновок було представлено вітчизняній Феміді під час засідання круглого столу. Його презентував керівник секретаріату КРЄС Арташес Мелікян, який зауважив, що ці рекомендації не стосуються працівників апарату та інших судових службовців.Зокрема, він зазначив, що якість судових рішень, винесених унаслідок справедливого розгляду, є важливим аспектом ефективної судової системи. Так, помічники можуть бути важливим інструментом у тому, щоб зняти із суддів певний тягар, наприклад, можуть прискорити роботу, скоротити відставання з розглядом справ. Також вони здатні допомогти з підготовкою якісних рішень.Утім, як зазначала КРЄС, обов’язком держав-членів є забезпечення достатніх ресурсів, аби суди були в змозі виконувати свою роботу високої якості в інтересах суспільства. Йдеться про виділення коштів для призначення та оплати праці достатньої кількості суддів. Також необхідне достатнє фінансування, щоб найняти кваліфікований судовий персонал, у тому числі і помічників суддів.Однак у КРЄС наголосили, що не можна за рахунок останніх намагатися перекрити навантаження на працюючих суддів, нехтуючи призначенням кваліфікованих суддів. Якщо ж розглядати цю кар’єрну сходинку як можливість навчання майбутніх суддів, то не слід забувати, що це створює для законників додаткове навантаження у вигляді наставництва та викладання.Також у висновку №22 перелічені ситуації, що обґрунтовують працевлаштування судових помічників, розкривають спосіб співпраці суддів та помічників, характер завдань помічників, їхній статус, порядок призначення на посаду та різні аспекти, пов’язані з кар’єрою.«Якірний ефект»Зокрема, у висновку зазначається, що діяльність помічників та їхня участь у підготовці рішень має контролюватися суддею, особливо коли помічники беруть участь у підготовці рішень. «Що ближче помічники суддів до процесу винесення рішень, то важливіше, аби судді та системи судових органів залишалися обережними», — наголошується у висновку.Тому державам-членам рекомендують розглянути питання про те, чи варто і наскільки доцільно дозволяти присутність і участь помічників суддів в обговоренні судових справ, не кажучи вже про доручення готувати проект майбутнього рішення. Особливо це стосується судів верховного та конституційного рівня, де помічникам подекуди доручають готувати стислий виклад обставин справи та висловлюватися щодо доцільності прийняття заяви до розгляду.«Якщо помічники суддів готуватимуть проекти рішень цілком, є ризик того, що пропозиції помічника впливатимуть на хід думок судді («якірний ефект»). Цей ефект може також виникати тоді, коли помічник лише готуватиме записку про те, як слід вирішити справу», — застерігається у висновку.Також висловлюється застереження щодо того, як довго юрист може залишатися у статусі помічника. Адже з часом він набуває досвіду й навіть можливостей впливу на прийняття рішень. Тож у КРЄС порадили вдаватися до регулярних змін у складі помічників суддів, аби судді зберігали динамізм і обізнаність про нововведення».Що стосується професійної діяльності та морально-етичної поведінки помічників, то вона має відповідати тим же критеріям, яких дотримуються судді, тому КРЄС рекомендує державам-членам розглянути можливість регламентації статусу помічників суддів з огляду на такі аспекти, як їхній добір, розмір заробітної плати, оцінювання, організація роботи, потреби в навчанні та, де це можливо, становище помічників, що працюють тривалий час.Імплементація — за РСУ У свою чергу голова Ради суддів Богдан Моніч подякував міжнародним партнерам за роботу над цим документом. Він зазначив, що всі висновки КРЄС є надзвичайно ґрунтовними, містять узагальнення найкращих європейських практик щодо організації судочинства та часто використовуються.«Цей висновок важливий з огляду на повноваження РСУ щодо розроблення, затвердження і вдосконалення Положення про помічника судді. Зазначу, що цей висновок буде ретельно проаналізовано і вивчено, а його положення у разі потреби будуть оперативно імплементовані у чинне положення», — наголосив очільник органу суддівського самоврядування.Нагадаємо, що торік рішенням РСУ від 18.05.2018 №21 було затверджене нове Положення про помічника судді, до якого уже двічі вносилися зміни. Втім, головне не в тому, аби перенести європейські рекомендації до вітчизняного регулювання, а продумати механізм їхньої реалізації. За кожним суддею та його помічником не встановиш наглядача, який контролюватиме, хто саме готує проект рішення і чи обговорює його суддя зі своїм помічником.Деякі рекомендації, як-от: процедура відводу помічника, змінюваність та гарантії оплати праці — можуть бути встановлені виключно на законодавчому рівні. Втім, плинність кадрів може призвести до того, що судді не матимуть достатньої кількості додаткових рук длядопомоги.
Закон і Бізнес ГЕОРГІЙ МАНЧУЛЕНКО : 1031 й 333, або Русь-Україна – незалежна: і політично,і духовно!
Господь дарував нам незалежну Церкву. Далі маємо розбудовувати Її. Митрополит Епіфаній Так стверджують документи! Про політичну незалежність… У своїй статті «Хіба можна розчаруватися в Україні?!» я писав: «24 серпня 1991 року... Мільйони українських сердець прискорено билися від радості, яка переповнювала нас. Віковічні прагнення нашого народу мати свою державу нарешті здійснилися – парламент схвалив Акт проголошення незалежності України», а сам Акт гласить: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, – продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні, – виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, – здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республікиурочисто
проголошуєнезалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення». Та Акту проголошення незалежності України, прийнятого 24 серпня 1991 року, передував Акт злуки українських земель – Універсал Директорії Української Народної Республіки від 22 січня 1919 року, де вказано наступне: «Однині народ український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружними зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну самостійну державу українську на благо і щастя всього її трудового люду» (мій матеріал «Від соборності українських земель до соборності наших душ!» детальніше розповідає про цю величну історичну подію). А схвалений 22 січня 1919 року Універсал, своєю чергою, посилається на прийняте 3 січня 1919 року рішення законодавчого чинника ЗУНР – Ухвалу Української Національної Ради (тимчасового парламенту – примітка моя) про злуку Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою, у котрій говориться таке: Українська Національна Рада, виконуючи право самоозначення Українського Народу, проголошує торжественно з’єднання з нинішнім днем Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою в одну, одноцільну, суверенну Народну Республіку». Отже, більш вірним вердиктом українського парламенту було б Акт проголошення незалежності України назвати Актом відновлення незалежності України, демонструючи у такий спосіб поєднаність, спорідненість, тяглість УНР й новітньої України, бо українська незалежність (самостійність, суверенність) в статусі єдиної держави, як бачимо, була проголошена ще 22 січня 1919 року, а не 24 серпня 1991 року, коли, власне, вже відбулося її відновлення після звільнення України від московитсько-совєтскої окупації під маркою СССР (чим він був яскраво змальовує моя публікація «Чому я не хочу вертатись до СРСР?»), а загалом, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні» згідно Акту проголошення незалежності України, відновлена 1991 року українська державність через УНР, через козацьку державу українських земель своїм корінням сягає древньої величної держави Руси зі стольним градом Києвом – тієї, що з подачі московитів називають ще Київською Руссю, а це – неправильно, бо Русь була єдиною – ні Київською (хоча ця назва і прижилася), ні, тим більше, Московською, але ж московити, щоб приховати своє угро-фінське й ординське походження, показане моїм дослідженням «Золота Орда, Московська (урядова) православна церква і русскій мір», вигадали Московську Русь, начебто, за їхнім задумом, споріднену із іншою Руссю – Київською, хоча на той час, коли зародилося славетне місто Київ як центр Руси, на місці Москви було дике поле, що продемонстровано у моїй роботі «Хто найбільше любить Путіна?». Але, зрештою, в будь-якому випадку 24 серпня 1991 року на політичній карті світу постала незалежна самостійна українська держава – Україна (де-юре й де-факто – Русь-Україна), а Акт проголошення незалежності України, як юридично-правовий та політичний документ, був підтверджений всеукраїнським республіканським референдумом 1 грудня 1991 року (на нього виносилося питання «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?»), під час котрого я активно працював у Чернівецькій області для забезпечення максимального результату: тоді проголосували 586 377 буковинських виборців або 87,68 %, із них Так, підтверджую» відповіли 544 022 людини чи 92,78 %, а «Ні, не підтверджую» – 24 226 або 4,13 %. Загалом по Україні зі 37 885 555 виборців отримали бюлетені 31 943 820 осіб чи 84,32%, з них взяли участь у голосуванні 31 891 742 особи (84,18 %): позитивно (так, підтверджую) відповіли 28 804 071 виборець (90,32 %) і негативно (ні, не підтверджую) – 2 417 554 (7,58 %). Зокрема, в Криму голосували 1 036 190 осіб або 67,5 % від тих, хто мав право голосу (так – 561 498 виборців (54,19 %), ні – 437 505 людей (42,22 %), у Севастополі – 195 688 чи 63,74% (так – 111 671 (57,07 %), ні – 77 091 (39,39 %), в Донецькій області – 2 957 372 або 76,73 % (так – 2 481 157 (83,9 %), ні – 372 157 (12,58 %) та у Луганській – 1 682 344 чи 80,65 % (так – 1 410 894 (83,86 %), ні – 225 589 (13,41 %). Отож, всеукраїнський першогрудневий 1991 року референдум позитивним результатом 90,32 % голосів виборців підтвердив Акт проголошення незалежності України, прийнятий українським парламентом 24 серпня 1991 року, чим остаточно юридично-правово схвалив політичну незалежність України. Відтоді українська влада зобов’язана була дієво реагувати першочергово хоча б на найбільш високі негативні результати референдуму в Криму, Севастополі, Луганській, Донецькій, Одеській (11,6 %), Харківській (10,43 %) і Миколаївській (8,17 %) областях, посилюючи ненав’язливо, себто не наскоком, але наполегливо повсякденно, українську державницьку сутність у зазначених адміністративно-територіальних одиницях, не кажучи ще й про інші українські території, що так само постраждали від страшної голодоморівсько-русифікаторської політики Москви (моя праця «Чи здатні ми бути вдячними?» розказує про неї). На жаль, владна пасивність згодом обійшлася українцям та Україні надто дорогою ціною: вбитими РоССієй майже 15-ма тисячами життів і окупацією нею в 2014 році Криму, Севастополя, окремих районів Донецької й Луганської областей, а також серйозною дестабілізацією ситуації у тих же Одеській, Харківській та Миколаївській областях, яку, на щастя, вдалося нейтралізувати завдяки підтримці влади значною частиною самих місцевих жителів. Сподіваюся, що вже після розв’язаної Московією проти України війни і початку російської збройної агресії українська влада надалі діятиме адекватно в усіх відповідних випадках, завжди пам’ятаючи результати проведеного 1 грудня 1991 року референдуму. Ну, а тепер можна перейти й до справ духовних (тим паче, що рік назад15 грудня 2018 року у Києві на території собору Святої Софії (Софійського собору, Софії Київської) відбувся визнаний Вселенським (Константинопольським) Патріархатом Помісний Об’єднавчий Собор, під час котрого було стверджене єднання трьох гілок українського православ’я – УПЦ КП, Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) та частини УПЦ МП (зараз правильно – РПЦ в Україні, РПЦвУ) – у одну помісну, повністю канонічно незалежну ні від Константинопольського, ні від Московського Патріархатів (автокефальну) Українську Православну Церкву (Православну Церкву України), тобто УПЦ (ПЦУ), зі своїм Статутом й на чолі із Предстоятелем – Блаженнійшим Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм, зображеним на світлині нижче – попереду в центрі)…Логічним є розпочати їхній розгляд Джерело фото – Інтернет. розповіддю, що ж таке Томос… Читайте продовження статті — Ч. 2. ГЕОРГІЙ МАНЧУЛЕНКО : Liberté, Égalité, Fraternité. P. P. P. S. Читайте початок статті. Президент Франції Еммануель Макрон в інтерв’ю журналу «The Economist» сказав: Те, що ми зараз переживаємо, – це смерть мозку НАТО (виділено мною – Г.М.)…
Немає жодної координації у прийнятті стратегічних рішень між Сполученими Штатами і їх союзниками по НАТО. Жодної. Є неузгоджені агресивні дії іншого союзника НАТО, Туреччини, в області, де наші інтереси поставлені на карту…» (інтернет-видання «Європейська правда», «ЄП»: «Президент Франції заявив про «смерть мозку» у НАТО», 7 листопада 2019 року). На це Канцлер Німеччини Анґела Меркель під час прес-конференції з Генеральним секретарем НАТО сказала таке: «На мій погляд, така підступна атака не потрібна, навіть якщо у нас є проблеми, й навіть якщо нам усім треба згуртуватися (виділено мною – Г. М.)» («ЄП»: «Меркель відповіла Макрону на заяву про «смерть мозку» НАТО», 7 листопада 2019 року). А ось як на випад Макрона, навіть не згадуючи його, зреагував Генеральний секретар НАТО Єнс Столтеберґ 8 листопада 2019 року у своєму виступі в Берліні: «НАТО і Європейський Союз – це дві сторони однієї медалі… Але Європейський Союз не може захистити Європу (виділено мною – Г. М.)» («ЄП»: «Столтенберґ відреагував на заяву про «смерть мозку» НАТО», 8 листопада 2019 року). Міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас у своїй статті для видання Der Spiegel» так само критично висловився щодо позиції Еммануеля Макрона: «Для Німеччини це зрозуміло: було б помилкою, якби ми підірвали НАТО. Без Сполучених Штатів ні Німеччина, ні Європа не зможуть ефективно захистити себе (виділено мною – Г. М.)» («ЄП»: Глава МЗС Німеччини застеріг Францію від підриву НАТО», 10 листопада 2019 року). Врешті-решт Анґела Меркель не втрималася і на урочистому банкеті, присвяченому 30-річчю падіння Берлінської стіни, заявила Макрону щодо Північноатлантичного Альянсу: «Я розумію ваше прагнення до руйнівної політики. Але я втомилася збирати осколки. Раз по раз мені доводиться склеювати розбиті вами чашки, щоб ми змогли сісти і разом випити чаю (виділено мною – Г. М.)» («ЄП»: «У Меркель і Макрона сталася перепалка за обідом – ЗМІ», 25 листопада 2019 року). А Міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу пішов ще далі Канцлера Німеччини, сказавши про Еммануеля Макрона наступне: «Він вже є спонсором терористичної організації і постійно приймає їх (YPG: курдською Yekineyen Parastina Gel – загони народної самооборони – збройні формування Сирійського Курдистану – примітка моя) в Єлисейському палаці. Якщо він каже, що його союзник – терористична організація… мені більше нічого додати… Макрон не може бути лідером Європи, поводячись таким чином. Зараз в Європі утворилася порожнеча, він намагається бути її лідером (виділено мною – Г. М.)» («ЄП»: «Глава МЗС Туреччини звинуватив Макрона у спонсоруванні тероризму», 28 листопада 2019 року). Але Президент Франції Еммануель Макрон все одно гне своє: НАТО – організація колективної оборони, але проти кого? Хто наш спільний ворог? Нам потрібно уточнити це. І це дуже стратегічне питання. Іноді я чую, як дехто каже, що це Росія чи Китай – наш ворог. Чи є метою Атлантичного Альянсу ідентифікувати одного або іншого як наших ворогів? Я так не думаю (виділено мною – Г. М.). Наш спільний ворог в Північноатлантичному союзі – це тероризм, який вразив наші країни)» («ЄП»: «Макрон: наш ворог – тероризм, а не Росія чи Китай», Париж: прес-конференція з Генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенберґом, 29 листопада 2019 року). На що Еммануелю Макрону Генеральний секретар Організації Північноатлантичного договору Єнс Столтенберґ тут же відповів: «Європейський Союз не може захищати Європу. Єдність Європи не може замінити трансатлантичну єдність. Міцний НАТО і міцний Європейський союз – це дві сторони однієї монети. Обидва необхідні для постійної свободи та процвітання Європи. …ми погоджуємося з основами: стояти разом, захищаючи один одного. Стаття 5, наша умова про колективну оборону, є зобов'язанням усіх країн-членів (згідно Північноатлантичного договору, укладеного 4 квітня 1949 року у столиці США Вашинґтоні, в котрому головною є названа стаття 5: напад на одного члена Організації Північноатлантичного договору є нападом на всю Організацію – НАТО – примітка й виділення мої). Тож, пане Президенте, основи НАТО міцні. Ми будемо продовжувати адаптуватися, продовжувати модернізуватися. І разом ми вирішимо, як ми можемо надалі посилити політичну роль НАТО» («ЄП»: Столтенберґ – Макрону: ЄС не може захистити Європу без НАТО», 29 листопада 2019 року). Далі «ЄП» повідомила: «Міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас розкритикував міркування Президента Франції Еммануеля Макрона про те, що європейці повинні діяти у військових питаннях суверенно та без американської допомоги… «Думки щодо роз'єднання американської та європейської безпеки хвилюють мене не лише щодо нашої власної безпеки», – заявив Маас у четвер у Берліні. Роздуми Макрона «також розділяють Європу», сказав він. «Європі не потрібні нові траншеї, а більше згуртованості (виділено мною – Г. М.)», – додав Міністр» («Маас: міркування Макрона розділяють Європу», 29 листопада 2019 року). Вже у Брюсселі під час прес-конференції 29 листопада 2019 року, відповідаючи на запитання журналістів, зокрема й про неоднозначні заяви Еммануеля Макрона, Єнс Столтенберґ заявив: «Ми маємо бути готові відповідати на будь-яку потенціальну загрозу з будь-якого напрямку. Ми можемо працювати на обох напрямках (протидія тероризму та стримування агресивної Росії. – «ЄП»), і один іншому не перешкоджає… НАТО спільно визначило політику щодо Росії… Ми єдині проти агресивних дій Росії (виділено мною – Г. М.). Кожен день літаки НАТО патрулюють наше небо. Кораблі НАТО охороняють наші моря, війська НАТО захищають наші кордони. А ядерне стримування НАТО залишається остаточною гарантією для Європи… Наш двосторонній підхід до оборони й діалогу залишається чинним, і ми продовжуємо тісно координувати зусилля. Ми погодилися, що наша відповідь на порушення Росією Договору про РСМД (ДРМСД – примітка моя) буде оборонною, зваженою і скоординованою… Ми зараз не бачимо жодної негайної загрози з боку Росії проти будь-якої з країн НАТО. Але що ми бачимо – це стратегічний виклик. Ми бачимо Росію, яка активно інвестує у нові сучасні (військові) спроможності, включаючи ядерні сили. Ми бачимо Росію, яка порушує основоположну для контролю над зброєю угоду – Договір про ракети малої та середньої дальності (ДРМСД – примітка моя), яка розгортає ракети, що здатні досягати європейських міст і які можуть нести ядерну зброю. Ми бачимо Росію, яка здійснює агресивні дії проти сусідів. Грузія, Україна, але також – Молдова, де Росія має свої сили без дозволу уряду країни… Так, ми не бачимо прямої агресії проти будь-якої країни НАТО. Але реалії є такими, що лише підкреслюють важливість для НАТО продовжувати забезпечувати надійну оборону та політику стримування у цьому непередбачуваному світі. І саме тому ми маємо продовжувати модернізувати Альянс, інвестувати в його спроможності та підвищувати готовність наших сил (виділено мною – Г. М.)» («ЄП»: «Генсек НАТО відповів Макрону: протидіяти Росії та боротися з тероризмом можна одночасно», Столтенберг: країни НАТО об'єднані проти агресивних дій РФ», 29 листопада 2019 року; «Укрінформ»: «НАТО вбачає у діях Росії стратегічний виклик – Столтенберг», 29 листопада 2019 року). Менш делікатно, ніж Єнс Столтенберґ, відповів Президенту Франції Еммануелю Макрону Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган: Звертаюся до Президента Франції і скажу те ж саме на саміті НАТО. Макрон повинен перевірити власну голову, перш ніж оголошувати «смерть мозку» НАТО. Тому що ці твердження підходять лише для тих, хто переніс смерть мозку. Ви навіть не платите гроші, які потрібно заплатити НАТО (виділено мною – Г. М.)» («ЄП»: «Ердоган порадив Макрону «перевірити голову», 29 листопада 2019 року). А от що сказав Генеральний секретар НАТО в інтерв’ю польському інтернет-виданню Rzeczpospolita»: «Ми не визначаємо Росію таким чином (ворогом Північноатлантичного Альянсу, хоча на практиці у НАТО немає більшого ворога, ніж Московщина – примітка моя). Ми просто відповідаємо, коли є необхідність… Ми посилаємо Росії дуже сильний сигнал через присутність сил НАТО в Польщі та країнах Балтії: коли станеться атака на Польщу або країни Балтії, відповість весь Альянс. Таким чином, ми запобігаємо атаці, це мета НАТО. …у НАТО немає списку ворогів, тому що ми не бачимо безпосередньої загрози жодному з наших союзників (виділено мною – Г. М.)… Звичайно, ми бачимо новий вид тероризму – «Ісламська держава»… Ми бачимо більш напористу Росію, яка вкладає значні кошти в сучасну військову техніку, включаючи ядерну зброю, порушуючи тим самим міжнародні договори. Ми бачимо кіберзагрози… Для нас важливо розуміти, що ми повинні бути готові до несподіванок, але не повинні фокусуватися на очікуванні наступної кризи. Якою б вона не була, ми повинні бути в змозі відповісти (виділено мною – Г. М.)» («ЄП»: Столтенберг пояснив позицію НАТО про Росію – не ворога», 3 грудня 2019 року). Усім зрозуміло, що Генеральний секретар Організації Північноатлантичного договору Єнс Столтенберґ має говорити єдиним голосом від імені всіх держав-членів НАТО, враховуючи при цьому позицію таких симпатиків РоССіі як Еммануель Макрон, тому й каже, що «у НАТО немає списку ворогів, тому що ми не бачимо безпосередньої загрози жодному з наших союзників». Далі Столтенберґ у Лондоні на конференції NATO Engage 3 грудня 2019, де-факто реагуючи на випади Макрона, заявив наступне: «…ми доводимо, що Альянс діє разом, ми доводимо кожен день, що Альянс активний і ми впровадили найбільше посилення з часів «холодної війни». Вперше ми розмістили бойові групи у східній частині Альянсу… Тому що мета НАТО – захищати мир і запобігати конфліктам, надсилаючи сигнал будь-якому потенційному супротивнику, що в разі нападу на одного союзника, весь Альянс його захищатиме (виділено мною – Г. М.)» («ЄП»: «Генсек НАТО про заяву Макрона: не можна ставити під сумнів єдність союзників», 3 грудня 2019 року). Ще гостріше Президенту Франції Еммануелю Макрону відповів Президент Сполучених Штатів Америки Дональд Трамп під час прес-конференції у Лондоні напередодні зустрічі лідерів країн Північноатлантичного Альянсу 3 грудня 2019 року: «Ніхто не потребує НАТО більше, ніж Франція, лише озирніться на останній тривалий період часу. Це дуже небезпечна заява. Вони потребують захисту більше, ніж будь-хто. Я думаю, що це дуже образливо. Ви не можете робити подібні заяви щодо НАТО. Це дуже зневажливо (виділено мною – Г. М.)» («ЄП»: «Трамп: заява Макрона про «смерть мозку» НАТО дуже небезпечна», 3 грудня 2019 року). Президент Польщі Анджей Дуда також не згоден з Макроном, що він засвідчив 3 грудня 2019 року у Лондоні на конференції NATO Engage: «Згадайте, у 1990-х роках можна було сказати, що НАТО фактично не існувало. В останні роки ми маємо багато змін. Ми мали російську агресію в Грузії, зараз маємо російську агресію в Україні, п’ять років тому було окуповано Крим, і ми досі маємо перспективу наступного вторгнення. І НАТО, на мою думку, показує, що живий, тому що швидко реагує на всі ці зміни… У нас є терористична загроза, у нас є загроза російського імперіалізму, і ми маємо відповідь на обидві (виділено мною – Г. М.)» («ЄП»: «Президент Польщі: НАТО – живий і швидко реагує на загрози», «Дуда: НАТО є відповіддю і на тероризм, і на російську загрозу», 3 грудня 2019 року). Та вже після завершення зустрічі керівників держав-членів Північноатлантичного Альянсу 4 грудня 2019 року на прес-конференції Анджей Дуда заявив, по суті підтримавши Макрона, таке: Немає ворогів. НАТО не перебуває під атакою будь-кого! А коли й атакують, то це роблять хіба що недержавні гравці, а саме терористи. Ми не можемо говорити про «ворога» стосовно будь-якої держави… Росія – це держава-сусід. І хоча ми бачимо дії Росії, які не є прийнятними, все одно не йдеться про ворожнечу. Росія проводить такі дії в останні 11 років, це почалося з нападу на Грузію, продовжилося в Криму. Далі, у подіях в Донецьку і Луганську…» («ЄП»: Президент Польщі не вважає Росію ворогом НАТО: вона «не напала на Альянс», 4 грудня 2019 року). Вгорі я вже пояснював, чому подібним чином говорить Генеральний секретар НАТО, але мене відверто здивувала позиція Президента Польщі Анджея Дуди: якщо Росія не є ворогом Польщі, себто не загрожує їй, то чому тоді польська влада всіма силами добивалася розміщення додаткових військових контингентів країн Північноатлантичного Альянсу на своїй території поближче до північно-східної ділянки кордону?! Й Організація Північноатлантичного договору пішла назустріч офіційній Варшаві у цьому питанні та додатково ще й затвердила окремий план оборони Польщі і трьох країн Балтії – Литви, Латвії та Естонії. А хто їм може загрожувати й то лише зі сходу?! Відповідь єдина – тільки РоССія. Тому дудіння Дуди в одну дуду з Макроном видає фальшиві звуки для світового демократичного простору, але ці звуки, звісно, дуже милі російському імперському вухові, зокрема у Московському Кремлі. Необхідно зазначити, що Франція, будучи членом НАТО, постійно надуває щоки, не маючи для цього жодних підстав, бо її непомірні політичні амбіції не підкріплені відповідною воєнною потугою, оскільки без війська США і Франція, і та ж Німеччина, й увесь Північноатлантичний Альянс нічого не варті, а, власне, саме французьке надування щік почалося ще далекого 17 вересня 1958 року, коли офіційний Париж устами Президента Франції Шарля де Ґолля зажадав, навіть не маючи на той час ядерної зброї, створення разом зі Сполученими Штатами і Великою Британією тріумвірату для керування Організацією Північноатлантичного договору та отримав обґрунтовану відмову, що стало причиною виходу Франції з воєнних структур Альянсу на початку 1966 року й повного повернення до них аж 4 квітня 2009 року. На отакі ось показані вище французькі хитання Еммануеля Макрона, Анджея Дуди чітко відповів своїм виступом 3 грудня 2019 року у Лондоні на конференції NATO Engage, ставши таким чином суголосним зі словами Генерального секретаря Північноатлантичного Альянсу Єнса Столтенберґа, сказаними ним 29 листопада 2019 року в Брюсселі, Міністр закордонних справ України Вадим Пристайко: «Я не бачу відмінності між тероризмом і Росією. Тероризм – це дії для досягнення політичної мети через залякування. Невже хтось скаже, що Росія робить щось інше? Це тероризм (зокрема, за його словами, дії РоSSіі на окупованій частині української території – примітка моя), але тероризм на державному рівні (мені надзвичайно приємно, що хоча б через п’ять з половиною років після того, як я у своєму ще квітневому 2014 року дослідженні «Меморандум — Резолюція — Постанова — Заява = ?» назвав РоССію державою-терористом, високий представник української влади в особі Пристайка нарешті зробив те ж саме: Краще пізно, ніж ніколи…», – каже мій однойменний матеріал – Г. М.)… Те, що здатний робити Альянс – це єдина мова (мова сили – примітка моя), яку розуміє Путін… Те, що трапилося 10 років тому у Бухаресті, на мою думку, було великою помилкою. Спочатку нам було обіцяно членство, потім була ідея щодо Плану дій про членство. Пройшло понад 10 років, і нас не запросили ні до дорожньої карти, ні до членства. Я вважаю, що нерішучість НАТО дозволила Росії спочатку вторгнутися в Грузію, а потім через шість років прийти в Україну (виділено мною – Г. М.)» («ЄП»: Пристайко розповів експертам НАТО, як поєднати боротьбу з Путіним та із тероризмом», «Пристайко: нерішучість НАТО дозволила РФ вторгнутися в Україну та Грузію», 3 грудня 2019 року). У свою чергу Міністр оборони Литви Раймундас Каробліс на тій же конференції NATO Engages так само не погодився з Макроном: «Для Литви Росія – екзистенціальна загроза. І для НАТО, принаймні для східного флангу НАТО. Ми не можемо погодитися з цим визначенням. Російська воєнна доктрина говорить про те, що НАТО противник, і вона концентрує свої військові сили, проводить навчання. Не можна казати, що Росія не становить загрози (виділено мною – Г. М.)»… Його підтримав Міністр оборони Естонії Юрі Луїк… «Єдина організація, здатна стримати Росію, це – НАТО. Це не означає, що ми не повинні боротися з тероризмом», – сказав він» («ЄП»: Міністри оборони Литви та Естонії: не можна казати, що РФ не становить загрози», 3 грудня 2019 року). Як бачимо, між лідерами держав-членів НАТО, що й підтвердила також присвячена 70-літтю створення Організації Північноатлантичного договору їхня зустріч 3 – 4 грудня 2019 року в Лондоні, відбуваються досить жорсткі дискусії (інакше і бути не може в демократичній організації, котрою є Північноатлантичний Альянс, де всі рішення приймаються консенсусом), але це не завадило їм ухвалити підсумкову декларацію такого змісту: «Ми, як Альянс, стикаємося з різними загрозами та викликами, що випливають із усіх стратегічних напрямків. Агресивні дії Росії становлять загрозу євроатлантичній безпеці; тероризм у всіх його формах та проявах залишається постійною загрозою для всіх нас… Ми адаптуємо свої військові можливості, стратегію та плани в рамках Альянсу відповідно до 360-градусного підходу до безпеки. Ми ухвалили рішення щодо підвищення готовності наших сил реагувати на будь-яку загрозу в будь-який час з будь-якого напрямку (виділено мною – Г. М.)… Ми залишаємося твердо прихильними до боротьби з тероризмом і разом вживаємо сильніших заходів, щоб перемогти його. Ми реагуємо і надалі будемо реагувати виважено та відповідально на розгортання Росією нових ракет середнього дальності, що призвело до припинення дії Договору про ліквідацію ракет малої і середньої дальності, і яке становить значні ризики для євроатлантичної безпеки (виділено мною – Г. М.)… Ми залишаємось відкритими до діалогу та до конструктивних відносин з Росією, коли дії Росії це дозволять» («ЄП»: НАТО вважає Росію загрозою євроатлантичній безпеці – лондонська декларація», 4 грудня 2019 року). Після всіх оцих наведених угорі фактів можна зробити висновок, що Президент Франції Еммануель Макрон виглядає байдужим до власного ж французького девізу «Liberté, Égalité, Fraternité» («Свобода, рівність, братерство»). Виходить, що йому милішою виглядає агресивна, загарбницька РоSSія, для котрої є зовсім чужим гасло «Liberté, Égalité, Fraternité» і яка з кінця лютого 2014 року веде війну проти України, окупувавши частину української території, й загрожує гібридно-терористичними діями всій світовій демократії, ніж євроатлантичні партнери, котрі якраз і керуються девізом «Свобода, рівність, братерство» у своїй діяльності?! Але ж це – маячня! Це – справді смерть мозку, та не НАТО, а Макрона! Президент Франції Еммануель Макрон, який на початку своєї кар’єри Глави держави називав речі своїми іменами включно із експансіоністською неоімперською політикою Москви, зараз, схоже, все більше скочується до позиції російського агента, загальний перелік котрих, включаючи також і Німеччину (про неї детальніше вже сказано вгорі), розкриває моя праця «Обережно – агенти Росії в Європі, або Зґвалтування – не найкращий спосіб отримання жертвою задоволення!». Сподіваюся, що нова українська влада Зе, особливо Зе, оскільки згідно Конституції України саме він відповідає за зовнішню політику, не повторюватиме проросійських французьких та й німецьких помилок (чи не помилок, а свідомих дій?), зокрема й у Нормандському форматі переговорів, і твердим швидким поступом вестиме Україну до повного членства у НАТО – гаранта довічного існування української державності (моя робота Навіщо це Україні?» підтверджує дану тезу), як того вимагає та ж Конституція України, щоб не допустити смерті мозку України від ворожо-шкідливих дій РоССіі, пішовши згубним шляхом капітуляції перед Московією (маю надію, що Український народ, принаймні його патріотично-пасіонарна частина, не дасть цього зробити, і сам Зе ним не піде, бо інакше його чекає доля Януковича), тобто не дозволити РоSSіі умертвити нашу українську державницьку незалежність! Додати інформер Стрічка.ком * Інформація * Про проект* Блог
* Інструменти * Статистика* Інформер
Copyright © 2020 strichka.com E-mail: info@mass-media.infoPowered by QCMS
Details
Copyright © 2024 ArchiveBay.com. All rights reserved. Terms of Use | Privacy Policy | DMCA | 2021 | Feedback | Advertising | RSS 2.0